Портфоліо

Завдання і зміст екологічного виховання

Екологічне виховання – це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Його завдання – сприяти нагромадженню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати  її багатства, формувати вміння і навички діяльності в природі. Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи - середовища перебування людини, яка має бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі.

Загальна мета екологічного виховання учнів може бути реалізована через систему завдань:

- формування в учнів розуміння необхідної гармонії людини з природою;

- оволодіння знаннями по природу (зокрема свого краю);

- виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на Землі;

- формування готовності до активної екологічної діяльності та основ глобального екологічного мислення.

Досягнення поставленої мети можливе за умови виконання послідовних навчально-виховних завдань:

- формувати екологічно орієнтовані стосунки і цінності, спрямовані на подолання конфліктів між людиною і навколишнім середовищем;

- сприяти, щоб засвоєні знання і моральні принципи поведінки щодо навколишнього середовища ставали переконаннями особистості;

- розвивати почуття особистої відповідальності за стан навколишнього середовища на національному і глобальному рівнях;

- розкривати учням у доступній формі сутність сучасних проблем екології та її актуальність для людства;

- розвивати вміння приймати відповідальні рішення з питань охорони навколишнього середовища і діяти відповідно до них;

- залучати школярів до практичної діяльності під час вирішення проблем навколишнього середовища місцевого значення;

- розвивати у школярів почуття самоповаги і розуміння труднощів інших людей, бажання надати їм допомогу в складних життєвих ситуаціях;

- формувати знання і вміння дослідницького характеру, які б сприяли розвитку творчої і ділової активності у процесі вирішення екологічних проблем і пов’язаних з ними життєвих ситуацій.

Екологічна освіта та виховання - один із аспектів гуманізації, який передбачає подолання споживацького ставлення до природи, екологічного невігластва і спрямований, зрештою, на відвернення загрози глобальної екологічної катастрофи.

Перші кроки до екологічного виховання

Дитина приходить до 1 класу. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Тому завдання вчи теля – сформувати мислення та екологічну культуру кожного учня; навчити  молоде покоління жити за законами природи, домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, турбота про збереження природи стали рисами характеру кожної дитини.

Початкова школа відкриває неабиякі можливості для цього, бо саме тут закладаються підвалини інтелекту, структура, мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для екологічного виховання.

Оволодіння екологічними знаннями – важливий ланцюг у процесі навчання і виховання дітей. В.О.Сухомлинський наголошував, що процес пізнання навколишньої дійсності є незамінним емоційним стимулом думки. Для дитини молодшого шкільного віку цей стимул відіграє винятково важливу роль. Результатом екологічного виховання мають стати розвинене емоційне сприйняття, бажання активно включитись в роботу з охорони й захисту об’єктів природи.

У становленні екологічної культури учнів особливе місце займає ігрова діяльність. Вона формує досвід сприйняття екологічно правильних рішень, засвоєння моральних норм і правил поведінки в природі, сприяє створенню зв’язку між навчанням і застосуванням знань на практиці.

Молодші школярі дуже люблять розв’язувати екологічні задачі. Наприклад:

1. Засперечалось якось Листя і Коріння – хто з них важливіший. Розшумілися, посварилися, вирішили навіть жити окремо! Але вчасно втрутилась у розмову Людина. Помирила їх. Що Людина сказала Листям і Корінню?

2. Першокласник Митько розкопав мурашник, щоб подивитися, що там в середині. Його старший брат, побачивши понівечений мурашник, був дуже засмучений. «Що ти наробив? Чи знаєш ти, що в середнє гніздо рудої лісової мурашки його жителі щохвилини доставляють три десятки комах? За годину їх доставляється вже більше 1,5 тис., а за 12 годин – майже 20 тисяч».

Поясніть, чому вчинок першокласника Митька може обернутися бідою для лісу? Один із засобів закріплення, систематизації та узагальнення знань про навколишнє середовище – словесні дидактичні ігри. Їх надзвичайно важлива роль полягає в закріпленні природоохоронних уявлень, пробудженні у дітей бажання чинити добро і не порушувати відомі їм правила поведінки в природі, у формуванні позитивних рис особистості, які виявляються у ставленні до природи як до об’єкта постійної уваги і турботи.

Треба – не можна

Дидактичні завдання. Закріпити правила поведінки в природному середовищі.

Ігрова дія. Дитина має дати правильну відповідь, як слід і як не слід поводитися в природі. У цьому випадку вона отримує фант. Виграє той, хто збере найбільше фантів.

Хід гри.

Я пропоную дітям уявити, що вони знаходяться в лісі, й пригадати, як слід поводитися і чого не можна робити. Він називає дію, а діти відповідають: «можна» чи «не можна» робити.

Можна: Не можна:

Саджати квіти, рослини      Ламати гілочки дерев

Охороняти рідкі рослини    Обдирати кору дерев

Берегти молоді рослини      Рвати багато квітів

Обгороджувати мурашники   Збивати гриби ногами

Спостерігати за жабами   Руйнувати павутиння

Милуватися красою природи Вбивати павуків

Підгодовувати птахів         Ловити метеликів

Прибирати місця відпочинку в лісі Ловити жаб

Хто краще запам’ятав?

Дидактичне завдання. Уточнити екологічні знання дітей про взаємозв’язки між об’єктами природи; закріплювати знання про птахів, природоохранні переконання учнів.

Хід гри.

Я розповідаю про користь птахів.

Вірш К.Приходька «Лісова бригада».

У лісі сталася біда –

Гусінь листя об’їда;

І на дубі, і на клені,

І на ясені зеленіли.

Солов’ї, шпаки, синиці

Вмить злетілись, як годиться,

І давай сурмить тривогу:

- Гей пташки! На допомогу!

Діти називають дерева, які постраждали від шкідників; птахів, які врятували ці дерева; зроблять висновок про користь, яку вони приносять деревам; встановлюють причинно-наслідковий зв’язок.

Казковий світ дитинства, в якому кожен з нас побував, існує за своїми законами та правилами. Казка як одна із ігрових форм діяльності найбільш цікава, доступна і приваблива, має великі потенційні можливості у формуванні екологічної культури молодших школярів. З метою з’ясування рівня засвоєння учнями знань про роль рослин і тварин у природі та значення сонячного світла, енергії для всього живого на Землі, можна за допомогою карток із зображенням сонця, різноманітних рослин та тварин провести складання найпростіших ланцюгів живлення.

Доцільним також буде самостійний пошук учнями загадок, прислів’їв, приказок, в яких би розкривалася певна роль організмів у природі чи взаємозв’язок між ними.

Наприклад, серед запропонованих можуть бути наступні прислів’я, приказки та загадки.

Як багато птиць – не буде гусениць.

Де пташки – там гинуть комашки.

Де волошки – там хліба трошки.

Де дуби – там гриби.

Можна запропонувати учням вивчити і пояснити значення таких прислів’їв.

* Якби не було хмар, то ми не знали б ціни сонцю.

* Зо світу до ночі не стуляє сонце очі.

* Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскресає.

Дуже важливим у формуванні екологічних знань молодших школярів є розкриття вчителем певних біологічних закономірностей, зокрема, відповідності будови органів функціям, які вони виконують, та середовищу життя організму.